Бісероплетіння

0
264

Численні унікальні знахідки археологів доводять, що батьківщиною бісеру був Стародавній Єгипет. Єгиптяни, які освоїли приблизно 6000 років тому мистецтво склоробства, виготовляли скляні намиста різноманітних розмірів і форм, якими нарівні з золотом і дорогоцінними каменями розшивали вбрання фараонів.

Технологія виробництва бус поступово удосконалювалася, і в підсумку єгипетські майстри навчилися робити дуже дрібні намистини з непрозорого скла, які за виглядом нагадували перли. Ці буси стали називати «фальшивим перлами», що по-арабськи звучить «бусер» або «бусра», так і сталося назва – бісер.

З тих часів не було, мабуть, такого народу, який не створював би бісерні вироби. Ефіопи називали такі прикраси чале, індійці – хар, молдавани і болгари – гарданы і згарди, литовці – каролинес, узбеки – зебигардан, білоруси – горлячки і пляценки, а росіяни – ожерелки, ланцюжки і фенечки.

Навіть у далекі печерні часи люди прагнули чимось прикрасити себе. Для створення своїх надзвичайних намист і амулетів вони використовували зуби і кістки тварин, дрібні камені, зерна. Перші нитки для бус плелися з кінського волосу або з трави. Археологами при розкопках, проведених на стоянках древнього людини, було знайдено першу ювелірну прикрасу з трьох намистин, виконаних з раковин молюсків.

Процес виробництва бісеру з століттями змінювався. Навчившись виготовляти прозоре і забарвлене скло, з якого виходили красиві різнокольорові намистини, а також волосінь і нитки, люди стали застосовувати бісер всюди. Їм розшивали взуття, головні убори, одяг, пояси. З бісеру сплітали всілякі прикраси для волосся, браслети, персні, розетки, намиста і намиста. Навіть стіни палацових покоїв, оклади ікон і чорнильниці оброблялися бісером і стеклярусом.

Монополістом у виробництві бісеру довгі століття залишалася Венеція. Венеціанські майстри-склярі зараховувалися до найчільнішим верствам суспільства, але їм під страхом смерті заборонялося розкривати секрети склоробства. Незважаючи на всі заборони, багато склороби перебігали в інші країни, завдяки чому скляні майстерні стали з’являтися у Франції, Німеччині, Італії. А перший срібний, золотий і металевий бісер був придуманий у Франції, в Парижі.

В Київській Русі бісер проводився в невеликих кількостях в кустарних майстернях. Рукодільниці, ювеліри і ремісники у своїх виробах використовували, як правило, привізною бісер. По тому, як був розшитий бісером наряд, судили про добробут людини. Всяка добре вихована дівчина повинна була з самого дитинства вміти вишивати, плести, низать. Але особливою майстерністю славилися черниці, які століттями збирали і зберігали таємниці рукоділля. Монастирські майстрині розшивали бісером ікони, одяг для служителів церкви, а також сукні для багатих дам.

У наш час одяг і аксесуари з бісерною вишивкою також користуються великою популярністю. Нинішні модниці з задоволенням носять всілякі приколи, браслети, підвіски, кольє, медальйони, брошки з бісеру. Багато людей присвячують своє дозвілля бісероплетіння, з захватом створюючи справжні шедеври з цього дивного матеріалу. Займатися цією справою люблять і дорослі і діти, адже так приємно тримати в руках ці різнокольорові блискучі крупинки, які радують око і піднімають настрій.

LEAVE A REPLY

Please enter your comment!
Please enter your name here